Дизартрія у дітей

Дизартрією називають порушення вимовної сторони мовлення, спричинене ураженням центральної нервової системи. Це складний мовленнєвий розлад, який потребує тривалої корекції та, за різними даними, зустрічається у 3–6 % дітей дошкільного віку.

Ознаки дизартрії

Найпоширенішим проявом дизартрії у дитини є невиразне мовлення, яке інколи можуть зрозуміти лише близькі люди. Однак проблеми зі звуковимовою — це лише частина симптомів. Розпізнати дизартрію можна й за низкою інших ознак:

• Проблеми з просодикою, а саме порушення темпу, ритму мовлення, відсутність інтонації та логічних наголосів. Мовлення може бути монотонним, голос — тихим.

• Неправильне мовленнєве дихання: дитина намагається говорити на вдиху, не може вимовити ціле речення, задихається наприкінці фрази, мова уривчаста.

• Багато звуків спотворюються, замінюються іншими або пропускаються. Найчастіше це «р», «л», шиплячі. Також можливе пом’якшення твердих звуків, свистяче мовлення.

• Бульбарні порушення, пов’язані з довгастим мозком, проявляються підвищеним слиновиділенням, труднощами з ковтанням і пережовуванням їжі.

• Особливості тонусу мовленнєвих м’язів: при гіпертонусі губи стиснуті, голосові зв’язки перенапружені; при гіпотонусі спостерігається незмикання губ, мимовільне випадіння язика.

• Додаткові рухи під час спроби розпочати розмову (синкінезія), наприклад, дитина розчепірює пальці на руках, заплющує очі.

• Відсутність лепету в немовлячому віці, пізній початок мовленнєвого розвитку. Іноді через сильні спазми м’язів мовленнєвого апарату виникає повна німота (анартрія).

Симптоми дизартрії можуть проявлятися у різному ступені та комбінаціях. Найлегша форма — стерта дизартрія, коли спостерігаються лише труднощі з вимовою окремих звуків.

Часто дизартрію супроводжують порушення дрібної моторики. Діти не люблять або просто не можуть чітко промальовувати деталі, акуратно робити аплікації, складати конструктори, застібати ґудзики, зав’язувати шнурки тощо. У майбутньому це може призвести до труднощів з письмом.

Чому виникає дизартрія

Головна причина дизартрії — органічні ураження головного мозку, які могли виникнути під час вагітності матері (пренатальні), під час пологів (натальні) або в ранньому дитячому віці (постнатальні).

Серед пренатальних факторів в першу чергу виділяють резус-конфлікт, побічні ефекти медичних препаратів, кисневе голодування плода, токсикози, інфекції, радіацію.

До натальних факторів розвитку дизартрії належать пологові травми, затяжні та (або) передчасні пологи, асфіксія внаслідок обвиття пуповиною або відшарування плаценти.

Постнатальні фактори включають черепно-мозкові травми, новоутворення в головному мозку, інтоксикації, наслідки важких інфекцій, таких як енцефаліт та менінгіт.

Дизартрія у дітей часто виникає у поєднанні із затримкою психічного розвитку, дитячим церебральним паралічем, розладами аутистичного спектра.

Різновиди дизартрії у дітей

Залежно від того, яка частина центральної нервової системи уражена, розрізняють кілька форм дизартрії. Вони мають характерні симптоми та потребують відповідного підходу до лікування.

Бульбарна форма дизартрії

Термін «бульбарна» пов’язаний із довгастим мозком. Ця частина центральної нервової системи відповідає за безумовні рефлекси: жування, ковтання, дихання тощо. При бульбарній дизартрії спостерігається параліч м’язів язика, піднебіння, гортані та ротоглотки, що спричиняє такі симптоми:

• порушення ковтального, смоктального, жувального рефлексів;

• слабко виражена міміка або її відсутність;

• назалізація голосу (дитина постійно гнусавить);

• підвищене слиновиділення (гіперсалівація);

• нерухомість м’язів язика через їхню атрофію.

Що стосується мовлення дитини, то при бульбарній формі дизартрії воно повільне, вкрай нерозбірливе, а звуки вимовляються “в ніс”, ніби дитина постійно застуджена.

Псевдобульбарна форма дизартрії

Ця форма зустрічається найчастіше та пов’язана з ураженням нервових волокон, що йдуть від кори головного мозку до ядер черепно-мозкових нервів. Її природа відрізняється від бульбарної дизартрії, але симптоми схожі:

• виражена гіперсалівація;

• підвищений тонус м’язів мовленнєвого апарату;

• порушення піднебінного та ковтального рефлексів;

• слабка рухливість язика.

При псевдобульбарній формі дизартрії дитині важко вимовляти шиплячі звуки через гіпертонус язика, а також деякі голосні («и», «е»). Мовлення стає невиразним та уривчастим.

Коркова форма дизартрії

Виникає при вогнищевому ураженні кори головного мозку. Її особливість — слабка іннервація артикуляційних м’язів. Основні симптоми:

• мимовільні рухи мовленнєвого апарату;

• труднощі з вимовою звуків «ш», «ж», «ч», «р», «л», «д», «т»;

• складність переходу від одного звуку до іншого;

• порушення фонематичного сприйняття.

Дітям з корковою дизартрією важко дається читання та письмо, спостерігаються труднощі з концентрацією уваги. Мовлення може бути уповільненим.

Підкоркова форма дизартрії

Друга назва — екстрапірамідна дизартрія. Виникає при порушенні роботи підкоркових ядер. Характеризується гіперкінезом м’язів мовленнєвого апарату та має такі симптоми:

• часта зміна тонусу м’язів, поява спазмів;

• надмірно виразна міміка, активна артикуляція;

• порушення ритму мовлення, швидка зміна темпу;

• повторення слів і складів;

• відсутність інтонації та логічних наголосів.

При цій формі дизартрії дитина то говорить дуже швидко й нерозбірливо, то різко уповільнює темп. Також змінюється сила голосу та навіть його тембр.

Мозочкова форма дизартрії

Виникає через порушення роботи мозочка та патології нервових волокон, що з’єднують його з іншими відділами головного мозку. Характерні такі симптоми:

• мова уривчаста, нагадує скандування;

• вигуки окремих звуків і слів;

• проблеми з постановкою наголосів;

• сильне напруження м’язів щелепи.

Ці ознаки часто супроводжуються порушенням координації рухів, труднощами з жуванням, тремором і слабкістю кінцівок.

Окрім перелічених форм, інколи говорять ще й про так звану холодову дизартрію, коли мовлення порушується через сильне переохолодження дитини.

Як діагностується дизартрія у дітей

З огляду на різноманітність форм і симптомів дизартрії, встановлення діагнозу має ґрунтуватися на комплексному обстеженні логопеда, невролога та психолога.

1. Обстеження у логопеда включає оцінку таких показників, як будова і функціонування мовленнєвого апарату, особливості звукотворення, просодики, граматичної будови мовлення, а також сприймання мови на слух.
2. Неврологічне обстеження передбачає вивчення історії розвитку дитини, починаючи з перинатального періоду, оцінку стану нервової системи, зокрема із застосуванням магнітно-резонансної терапії, енцефалографії та інших інструментальних методів.
3. Психологічна діагностика полягає в аналізі когнітивних здібностей дитини, її емоційного стану та комунікативних навичок.

Діагностика дизартрії — це перший і найвідповідальніший етап, після якого фахівці надають рекомендації для проведення корекційної роботи.

Лікування дизартрії

У корекційній роботі з подолання дизартрії важливий комплексний підхід, який включає:

• заняття з логопедом;

• масаж;

• фізіотерапію;

• комплекси лікувальної фізкультури (ЛФК);

• роботу з психологом.

Іноді також необхідний прийом лікарських препаратів. Їх призначає лише лікар-невролог, самолікування неприпустиме.

Як Логопед-Чарівник Онлайн допоможе при дизартрії

З огляду на виклики сучасності, онлайн-заняття з логопедом стають не лише зручнішими, а й безпечнішими. Під час корекційної роботи з дизартрією фахівці Логопед-Чарівник Онлайн застосовують ті самі ефективні методики, адаптовані до формату відеозанять.

Дистанційні уроки будуються на таких видах діяльності:

• вправи для постановки мовленнєвого дихання;

• гімнастика для корекції артикуляції;

• завдання на розвиток сприйняття звуків;

• робота над правильністю граматичної будови мовлення.

Дитина може займатися з будь-якої точки світу в звичній для себе обстановці у зручний час.
Водночас у разі тяжкого перебігу дизартрії лише онлайн-занять може бути недостатньо. Наприклад, іноді потрібен логопедичний масаж та інші форми безпосереднього впливу.

Тривалість лікування та прогноз залежать від форми дизартрії, тяжкості симптомів, віку дитини, а також від усвідомленості й дисциплінованості батьків. Необхідно підготуватися до тривалої корекційної роботи та чітко дотримуватися рекомендацій фахівців.