Дизартрія у дітей

Дизартрією називають моторне порушення мовлення, що виникає через ураження або порушення роботи нервової системи. Через недостатню іннервацію та координацію м’язів мовленнєвого апарату дитині складно чітко вимовляти звуки, керувати голосом, диханням, темпом та інтонацією.

Прояви дизартрії можуть бути різними: від незначної нечіткості окремих звуків до виражених труднощів, через які мовлення дитини складно зрозуміти оточенню. Тому важливо оцінювати не один симптом, а всю сукупність мовленнєвих і моторних проявів.

Ознаки дизартрії

Найпоширенішим проявом дизартрії у дитини є невиразне мовлення, яке інколи можуть зрозуміти лише близькі люди. Однак проблеми зі звуковимовою — це лише частина симптомів.

Мовленнєві симптоми дизартрії

Розпізнати можливі ознаки дизартрії можна за такими проявами:

• порушення темпу й ритму мовлення;
• відсутність або недостатня виразність інтонації та логічних наголосів;
• монотонний, тихий, напружений або назалізований голос;
• неправильне мовленнєве дихання;
• уривчасте мовлення та труднощі з вимовою довгих фраз;
• спотворення, заміни або пропуски звуків;
• складність перемикання від одного артикуляційного руху до іншого;
• нечітка вимова при прискоренні темпу мовлення.

Дитина може намагатися говорити на вдиху, не вимовляти ціле речення або задихатися наприкінці фрази. Часто спотворюються звуки «р», «л», свистячі та шиплячі, однак набір порушених звуків залежить від форми й ступеня дизартрії.

Неречові та супутні ознаки

У деяких дітей спостерігаються особливості тонусу мовленнєвих м’язів. При підвищеному тонусі губи можуть бути стиснутими, язик — напруженим, а рухи артикуляційного апарату — обмеженими. При зниженому тонусі можливе неповне змикання губ, млявість язика та слабкість артикуляційних рухів.

Також можуть виникати додаткові рухи під час спроби розпочати розмову — синкінезії. Наприклад, дитина заплющує очі, напружує плечі або розчепірює пальці.

За окремих форм дизартрії можливі підвищене слиновиділення, труднощі з жуванням і ковтанням. Такі симптоми характерні не для всіх дітей. Якщо дитина регулярно давиться їжею, кашляє під час ковтання або має інші труднощі з прийманням їжі, необхідна консультація лікаря.

Іноді в ранньому віці батьки помічають відсутність або слабку вираженість лепету, пізню появу перших слів, труднощі з наслідуванням артикуляційних рухів.

Часто дизартрію супроводжують порушення загальної та дрібної моторики. Дитині може бути складно промальовувати дрібні деталі, робити аплікації, складати конструктори, застібати ґудзики або зав’язувати шнурки. Проте ці прояви не є обов’язковими та самі по собі не свідчать про дизартрію.

Коли варто звернутися до спеціаліста

Звернутися до логопеда варто, якщо мовлення дитини тривалий час залишається нечітким, вона не може правильно виконувати рухи язиком і губами, швидко втомлюється під час розмови або має труднощі з мовленнєвим диханням.

Особливої уваги потребують ситуації, коли порушення мовлення поєднуються з труднощами ковтання, жування, координації рухів або вираженою слабкістю м’язів.

Стерта форма дизартрії

Стерта дизартрія — це слабко виражена форма порушення, за якої основні симптоми можуть бути малопомітними. Дитина загалом говорить зрозуміло, однак окремі звуки вимовляє нечітко, змішує їх або довго не може автоматизувати правильну вимову.

При стертій формі дизартрії також можуть спостерігатися:

• недостатня рухливість язика та губ;
• складність утримання артикуляційної пози;
• швидка втомлюваність мовленнєвих м’язів;
• поверхневе або нерівномірне мовленнєве дихання;
• змазане мовлення у швидкому темпі;
• труднощі з ритмом та інтонацією;
• незграбність дрібних рухів.

Стерту дизартрію не можна визначати лише за неправильною вимовою одного або кількох звуків. Схожі прояви можуть виникати й при інших мовленнєвих порушеннях, тому потрібне повноцінне логопедичне обстеження.

Дизартрія та анартрія: у чому різниця

При дизартрії здатність до мовлення зберігається, але воно стає нечітким, змазаним, надто повільним або уривчастим. Вираженість порушення може бути різною.

Анартрія — це значно тяжче порушення, за якого дитина не може утворювати чітке усне мовлення або її мовленнєві можливості вкрай обмежені через значне порушення керування артикуляційними м’язами.

Анартрію не слід ототожнювати з небажанням говорити, відсутністю мовлення при інших станах або загальною затримкою мовленнєвого розвитку. Причину визначають фахівці після комплексного обстеження.

Чому виникає дизартрія

Основною причиною дизартрії є ураження або порушення функціонування відділів нервової системи, які керують м’язами мовленнєвого апарату. Такі зміни можуть виникнути під час внутрішньоутробного розвитку, під час пологів або в ранньому дитячому віці.

До можливих факторів належать:

• порушення внутрішньоутробного розвитку нервової системи;
• гіпоксія плода або новонародженого;
• передчасні чи ускладнені пологи;
• пологові травми;
• черепно-мозкові травми;
• перенесені нейроінфекції, зокрема енцефаліт або менінгіт;
• неврологічні та нервово-м’язові захворювання;
• новоутворення та інші органічні ураження головного мозку.

Конкретну причину дизартрії визначає лікар. Не завжди її можна встановити лише за мовленнєвими симптомами.

Дизартрія у дітей може поєднуватися з дитячим церебральним паралічем, затримкою розвитку та іншими неврологічними або моторними порушеннями. Водночас наявність іншого діагнозу не означає, що в дитини обов’язково буде дизартрія.

Різновиди дизартрії у дітей

Залежно від того, яка частина нервової системи уражена, розрізняють кілька форм дизартрії:

• бульбарну;
• псевдобульбарну;
• коркову;
• підкоркову;
• мозочкову.

Окремо в логопедичній практиці часто описують стерту форму дизартрії, при якій прояви виражені слабко.

Кожна форма має характерні особливості, але точний висновок не можна зробити лише за одним симптомом.

Бульбарна форма дизартрії

Термін «бульбарна» пов’язаний із довгастим мозком. Ця частина нервової системи бере участь у регуляції жування, ковтання, дихання та роботи м’язів мовленнєвого апарату.

При бульбарній дизартрії можуть спостерігатися слабкість і знижений тонус м’язів язика, піднебіння, гортані та глотки. Можливі такі симптоми:

• порушення смоктання, жування та ковтання;
• слабко виражена міміка;
• назалізація голосу;
• підвищене слиновиділення;
• обмежена рухливість язика;
• тихий або ослаблений голос.

Мовлення дитини може бути повільним і вкрай нерозбірливим, а звуки вимовляються з вираженим носовим відтінком.

Труднощі з ковтанням при бульбарних порушеннях потребують обов’язкової медичної оцінки.

Псевдобульбарна форма дизартрії

Псевдобульбарна дизартрія пов’язана з ураженням нервових шляхів, які йдуть від кори головного мозку до ядер черепно-мозкових нервів. У дітей ця форма зустрічається досить часто.

Її можливі прояви:

• підвищене слиновиділення;
• високий тонус м’язів мовленнєвого апарату;
• напруженість язика та губ;
• обмежена рухливість язика;
• труднощі з ковтанням;
• невиразне та уривчасте мовлення.

Дитині може бути складно вимовляти шиплячі, свистячі та деякі голосні звуки через підвищений тонус і недостатню рухливість язика.

Основна відмінність від бульбарної форми полягає в характері м’язових порушень. При псевдобульбарній дизартрії частіше переважають напруження та спастичність, тоді як при бульбарній — слабкість і млявість м’язів.

Коркова форма дизартрії

Коркова дизартрія виникає при ураженні ділянок кори головного мозку, які беруть участь у плануванні та виконанні артикуляційних рухів.

Можливі такі прояви:

• труднощі з виконанням послідовних рухів язика та губ;
• складність переходу від одного звуку до іншого;
• нестабільна вимова одного й того самого звука;
• сповільнене або напружене мовлення;
• порушення вимови складних звукосполучень.

Такі прояви можуть бути схожими на інші моторні мовленнєві порушення, тому важлива диференційна діагностика.

Підкоркова форма дизартрії

Друга назва — екстрапірамідна дизартрія. Вона виникає при порушенні роботи підкоркових структур головного мозку.

Для цієї форми характерні:

• зміни тонусу м’язів;
• мимовільні рухи мовленнєвого апарату;
• спазми;
• нестабільний темп мовлення;
• раптові зміни сили та тембру голосу;
• порушення інтонації;
• труднощі з плавністю мовлення.

Дитина може то говорити швидко й нерозбірливо, то різко уповільнювати темп. Виразність симптомів може змінюватися залежно від емоційного стану та втоми.

Мозочкова форма дизартрії

Мозочкова дизартрія виникає через порушення роботи мозочка та нервових шляхів, які забезпечують координацію рухів.

Характерні такі симптоми:

• уривчасте або скандоване мовлення;
• порушення плавності;
• неправильне розставлення наголосів;
• нерівномірний темп;
• раптове посилення або послаблення голосу;
• недостатня координація артикуляційних рухів.

Мовленнєві прояви можуть супроводжуватися порушеннями рівноваги, координації рухів, тремором або незграбністю.

Як діагностується дизартрія у дітей

З огляду на різноманітність форм і симптомів дизартрії, обстеження має бути комплексним. Зазвичай дитину оцінює логопед, а за наявності неврологічних симптомів — лікар-невролог.

Логопедичне обстеження включає оцінку:

• будови та рухливості артикуляційного апарату;
• тонусу й координації м’язів язика, губ і щелепи;
• звуковимови;
• мовленнєвого дихання;
• голосу та резонансу;
• темпу, ритму й інтонації;
• розбірливості мовлення;
• фонематичного сприймання та інших компонентів мовленнєвого розвитку.

Невролог вивчає історію розвитку дитини, перебіг вагітності та пологів, оцінює стан нервової системи. Магнітно-резонансну томографію, електроенцефалографію та інші інструментальні дослідження призначають лише за медичними показаннями.

Психолог, фізичний терапевт або інші спеціалісти можуть долучатися до обстеження, якщо в дитини є супутні труднощі з поведінкою, пізнавальним розвитком, координацією чи загальною моторикою.

Діагностика дизартрії — важливий етап, після якого фахівці визначають напрями корекційної роботи та формат допомоги.

Лікування та корекція дизартрії

Лікування дизартрії залежить від причини порушення. Лікар працює з основним неврологічним або іншим медичним станом, якщо він виявлений, а логопед проводить корекцію мовленнєвих порушень.

Корекційна робота при дизартрії може включати:

• розвиток мовленнєвого дихання;
• роботу над силою та стабільністю голосу;
• артикуляційну гімнастику;
• розвиток координації рухів язика та губ;
• постановку й автоматизацію звуків;
• роботу над темпом, ритмом та інтонацією;
• підвищення розбірливості мовлення;
• розвиток фонематичного сприймання;
• вправи для загальної та дрібної моторики;
• навчання батьків безпечним домашнім вправам.

Логопедичний масаж, фізична терапія, лікувальна фізкультура та інші методи призначаються індивідуально. Вони потрібні не кожній дитині та мають застосовуватися лише за показаннями.

Лікарські препарати не усувають дизартрію як мовленнєве порушення безпосередньо. Їх може призначити лікар для лікування основного захворювання або супутніх станів. Самолікування неприпустиме.

Як «Логопед-Чарівник Онлайн» допомагає при дизартрії

Частину корекційної роботи при дизартрії можна проводити онлайн. Дистанційний формат дає змогу працювати над мовленнєвим диханням, артикуляційними рухами, голосом, темпом, ритмом і звуковимовою.

Під час онлайн-занять логопед:

• показує дитині артикуляційні та дихальні вправи;
• контролює правильність виконання рухів;
• працює над звуками та розбірливістю мовлення;
• добирає вправи відповідно до можливостей дитини;
• пояснює батькам, як організувати домашню практику;
• відстежує зміни та коригує програму занять.

Формат роботи визначається після первинної оцінки. При виражених моторних порушеннях, труднощах із ковтанням або необхідності безпосереднього фізичного впливу можуть знадобитися очні консультації та заняття.

Тривалість корекції та прогноз залежать від причини й форми дизартрії, ступеня вираженості симптомів, віку дитини, наявності супутніх порушень і регулярності занять. Участь родини та виконання рекомендацій спеціалістів допомагають дитині поступово закріплювати нові мовленнєві навички.