Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ)

Багато батьків помічають, що їхній малюк занадто непосидючий, постійно метушиться, голосно розмовляє, часто вередує, намагаючись усіма способами привернути до себе увагу. Звичайно, маленьким дітям буває складно всидіти на місці та дотримуватися тиші, але надмірна гіперактивність у дитини має насторожити. Це може бути проявом СДУГ — синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. Іноді подібні ознаки спостерігаються й за інших особливостей розвитку, наприклад, при затримці психічного розвитку.

Що означає діагноз СДУГ

СДУГ вважається одним із найпоширеніших розладів роботи центральної нервової системи у дітей і дорослих. Він виникає через порушення функціонування лобових часток, зокрема префронтальної кори головного мозку. Саме ця зона відповідає за самоконтроль, силу волі, концентрацію уваги тощо.

Діагноз СДУГ дитині може поставити лише лікар після ретельного обстеження. Якщо малюк надто збуджений, гостро реагує на зовнішні подразники, довго не може заснути чи часто плаче, варто звернутися до фахівця, щоб вчасно виявити проблему або виключити її. При цьому важливо також перевірити розвиток мовлення, щоб виключити затримку мовленнєвого розвитку.

Як проявляється СДУГ у дітей

Навіть у наймолодшому віці можна помітити, що деякі діти проявляють підвищену активність або, навпаки, постійно «витають у хмарах». Іноді це лише особливість темпераменту чи характеру, проте приблизно у 10 відсотках випадків ідеться про порушення роботи нервової системи.

Не всі знають, що таке СДУГ у дитини, тому до дітей із такою особливістю іноді ставляться упереджено. Їх вважають невихованими, ледачими, недисциплінованими й часто дорікають за це. Насправді ж мова йде про особливості роботи нервової системи — дитина не може поводитися інакше. Завдання дорослих — своєчасно розпізнати СДУГ, тим більше що зовні цей синдром може проявлятися по-різному.

Розрізняють кілька типів СДУГ за характером проявів:

1. Неуважний тип. Дитина може бути спокійною й посидючою, але їй важко зосередитися, змусити себе розпочати завдання. Такі діти можуть не чути співрозмовника, часто забувають або гублять дрібні речі.
2. Гіперактивний тип. Для нього характерні метушливість, надмірна рухливість, балакучість із активною жестикуляцією. Дитина не може спокійно сидіти: постійно крутиться, підстрибує, встає з місця тощо.
3. Комбінований тип. Поєднує ознаки двох попередніх видів: діти з комбінованою формою СДУГ одночасно непосидючі й неуважні.

Різні типи СДУГ можуть змінюватися з віком дитини. У дошкільному віці частіше проявляються симптоми гіперактивності, тоді як у підлітковому періоді рухливість поступово нормалізується, але стає більш помітною неуважність. А ще іноді гіперактивність поєднується з прискореним темпом мовлення, як при тахілалії.

Чому розвивається синдром

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю може виникати під впливом різних факторів: генетичних, біологічних і навіть соціальних.

Найпоширеніші причини СДУГ такі:

• спадкова схильність (приблизно 30% випадків);
• гіпоксія плода (внутрішньоутробна або під час пологів);
• вживання алкоголю чи куріння матері під час вагітності та лактації;
• передчасні пологи або мала вага при народженні;
• дефіцит поживних речовин, наприклад, через токсикоз у матері;
• надто стрімкі або затяжні пологи;
• черепно-мозкові травми, у тому числі родові;
• помилки у вихованні.

До останніх належить відсутність єдиного стилю виховання в сім’ї, коли вимоги матері, батька, бабусь і дідусів відрізняються або навіть суперечать одне одному. У таких умовах дитина не розуміє, на кого орієнтуватися, що дозволено, а що — ні.

Діти докладають величезних зусиль, щоб дотримуватися правил, адже їхня префронтальна кора лише формується. Якщо ж завдання постійно змінюються, а контролю за їх виконанням немає, це може стати поштовхом до розвитку СДУГ. Іноді при цьому виникають труднощі з мовленням, схожі з проявами сенсомоторної алалії.

Які ознаки можуть насторожити батьків

Визначити, чи є у дитини СДУГ, можна за низкою характерних ознак, які спостерігаються не одноразово, а протягом щонайменше пів року. Вони зазвичай ускладнюють життя одразу в кількох сферах — заважають навчанню, спілкуванню з близькими, адаптації в колективі тощо. Нижче наведено найпоширеніші симптоми СДУГ у дитини або підлітка:

1. Підвищена рухова активність. Дитина надмірно метушлива, її рухи різкі, незграбні, вона може спіткнутися чи впасти на рівному місці, впустити предмети, вдаритися об меблі, намагаючись швидко щось підняти тощо.
2. Нав’язливі рухи. Наприклад, школяр, сидячи за партою, постійно підстрибує, розмахує ногами, крутить у руках ручку, стукає лінійкою по столу тощо. На перший погляд — дрібниця, але це дуже відволікає як саму дитину, так і оточення.
3. Надмірна балакучість. Дітям із СДУГ складно мовчати або дочекатися своєї черги в розмові. У школі вони часто вигукують із місця, перебивають однокласників і вчителя, задають безліч запитань, але відповідь можуть уже не дослухати.
4. Труднощі з концентрацією на одному завданні. Дитині важко дослухати інструкцію до кінця — вона постійно перепитує. При перших труднощах швидко втрачає інтерес і переключається на інше.
5. Проблеми з пам’яттю та неуважність. Така дитина може піти до школи без рюкзака, забути поснідати в їдальні, якщо її не покличуть. Їй потрібен постійний контроль навіть у дрібницях.

Коли варто замислитися про діагностику

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю є далеко не у всіх надто енергійних або мрійливих дітей. Цей діагноз може встановити лише фахівець, який знає, як визначити СДУГ у дитини.

СДУГ значно ускладнює навчання в школі, заважає нормальному спілкуванню з однолітками та дорослими, тому краще виявити цю особливість у дошкільному віці й своєчасно розпочати корекцію. Батьків повинні насторожити такі ознаки:

• Проблеми з дрібною моторикою: дитина не любить малювати, ліпити, вирізати чи робити аплікації.
• Незграбність у рухах: малюк часто вдаряється, спотикається, падає під час бігу, йому важко навчитися кататися на велосипеді, ловити м’яч у рухливих іграх тощо.
• Особливості мовлення: говорить швидко, голосно, але зовсім не вміє слухати інших — звісно, якщо це не наслідування поведінки дорослих.
• Проблеми зі сном: дитині важко заснути, вона може плакати від перевтоми, ставати надмірно дратівливою.

Також варто проконсультуватися з лікарем, якщо, навпаки, дитина надто спокійна, замріяна настільки, що не помічає нічого навколо. Це теж може бути ознакою СДУГ або інших особливостей розвитку. Іноді такі прояви поєднуються з порушеннями мовлення, наприклад із дизартрією.

Як відбувається обстеження дитини

Іноді діагностика гіперактивності у дітей починається з лабораторних аналізів. Звісно, таким чином СДУГ не визначають, проте можуть знадобитися дослідження роботи щитоподібної залози, оскільки її порушення мають схожі симптоми.

Остаточний діагноз встановлює лікар-психіатр, спираючись на огляд дитини, бесіди з батьками та спеціальні тести. Близькі дорослі заповнюють стандартну анкету-опитувальник, де зазначають особливості поведінки дитини за останні пів року. На основі цих відповідей лікар визначає, чи є у дитини СДУГ, і встановлює його тип — переважно неуважний, гіперактивний або комбінований.

Якщо в анамнезі є черепно-мозкові травми, лікар може додатково призначити інструментальні обстеження, такі як електроенцефалографія, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Сучасні підходи до лікування

Більшість сучасних фахівців із великою обережністю призначають медикаменти під час лікування СДУГ. Так, ноотропи можуть посилювати нейронні зв’язки в лобових частках кори головного мозку, проте існує ризик побічних ефектів. Крім того, при тривалому прийомі може сформуватися залежність від лікарських препаратів.

Існує багато інших способів, як лікувати СДУГ у дітей. У першу чергу — це робота з психологом і психотерапевтом. Діти тренують навички концентрації уваги, розвивають когнітивні функції, вчаться контролювати власні дії та емоції. Ефективними виявляються нейрогімнастика та логоритміка, які зміцнюють увагу, пам’ять і координацію.

У багатьох країнах для дітей із СДУГ створюють спеціальні освітні програми, навіть якщо вони навчаються у звичайній школі. Дуже важливим є індивідуальний підхід до гіперактивних дітей — багато з них надзвичайно талановиті, але їм важко проявити свої здібності без підтримки.

Підтримка сім’ї та педагогів

Якщо у дитини спостерігається гіперактивність, слід пам’ятати, що мова йде про особливості роботи її префронтальної кори. Батькам певний час доведеться фактично замінювати її функції. Зробити це не так складно: потрібен чіткий розпорядок дня, послідовність у вимогах, ведення щоденників для запису важливих справ, регулярні нагадування та контроль за виконанням завдань.

При СДУГ гаджети — головний «ворог». Вони зовсім не сприяють розвитку лобових часток головного мозку, тому суворе обмеження використання мобільного телефону, планшета чи комп’ютера має стати непорушним правилом.

Також важливо повідомити вчителів про наявність у дитини діагнозу СДУГ. Досвідчений педагог може сам здогадатися про причину такої поведінки, але це трапляється не завжди. Іноді гіперактивних дітей вважають невихованими, публічно соромлять і вимагають дисципліни, хоча дитина хоче, але не може спокійно сидіти на місці. Саме тому так важливі спільні зусилля сім’ї та школи у роботі з гіперактивними дітьми.

Для більш точної оцінки мовленнєвого та когнітивного розвитку можна додатково звернутися до логопеда онлайн, щоб отримати професійні рекомендації.